Статтю присвячено висвітленню процесів формування та розвитку наукової школи планетології академіка М. П. Барабашова, яка виникла у 1930-х рр. у Харківській астрономічній обсерваторії. У цей період тут отримали розвиток дослідження,...
moreСтаттю присвячено висвітленню процесів формування та розвитку наукової школи планетології академіка М. П. Барабашова, яка виникла у 1930-х рр. у Харківській астрономічній обсерваторії. У цей період тут отримали розвиток дослідження, спрямовані на вивчення фізичних умов на Місяці, Сонці, планетах та міжзоряному середовищі при різних умовах спостережень. Досліджено ґенезу формування наукової школи планетології; показано процес визначення основних об’єктів та методів досліджень, їхнього розвитку та вдосконалення. Зокрема, простежено розвиток методів фотографічної фотометрії академіком М. П. Барабашовим, основою дослідницької стратегії якого було запровадження тривалих серій спостережень Місяця та планет за різних умов їхнього освітлення Сонцем. На основі отриманих даних харківськими астрономами (учнями та послідовниками М. П. Барабашова) було зроблено висновки про структуру поверхонь досліджуваних небесних тіл, властивостей атмосфер Марса, Венери, Юпітера та Сатурна, розпочато вивчення процесів, які відбувалися на планетах. Продемонстровано, що на розвиток наукового колективу астрономічної обсерваторії Харківського університету, об’єднаного загальною проблематикою та методикою досліджень, суттєво вплинула діяльність Комісії з фізики планет Астрономічної ради АН СРСР, яку у 1950-х та 1960-х рр. очолював академік М. П. Барабашов. Напрацювання представників харківської наукової школи планетології у галузі фізики та хімії Місяця, великих та малих планет Сонячної системи у подальшому були високо оцінені та отримали світове визнання наукового співтовариства. Водночас це дозволило фахівцям Харківської астрономічної обсерваторії долучитися до вирішення завдань, пов’язаних із розробленням космічних апаратів, виконуючи спеціальні фотометричні дослідження Місяця, Марса і Венери у межах космічної програми СРСР у 1960— 1980-х рр., у подальшому брати участь у міжнародних дослідницьких проєктах. Констатовано, що харківська наукова школа планетології, яка на цей час має декілька гілок, продовжує розвиватися та об’єднує вже близько 100 представників у п’яти генераціях, які працюють у астрономічних установах як України, так і різних країн світу / The paper is devoted to the formation and development of the scientific school of planetology of Academician Mykola Bara- bashov, which emerged in the 1930s at the Kharkiv Astronomical Observatory. During this period, research focused on studying the physical conditions on the Moon, Sun, planets, and interstellar environment under various observation conditions was developed here. The genesis of the formation of the scientific school of planetology has been studied; the process of determining the main objects and methods of research, their development and improvement has been shown. In particular, the development of photographic photometry methods by academician Mykola Barabashov was traced, whose research strategy was based on processing long series of observations of the Moon and planets under different conditions of their illumination by the Sun. Based on the data collected, Kharkiv astronomers (students and followers of Mykola Barabashov) drew conclusions about the structure of the surfaces of the studied celestial bodies, the properties of their atmospheres (Mars, Venus, Jupiter, and Saturn), and began investigating the processes occurring on the planets. It is shown that the development of the scientific team at the Kharkiv Astronomical Observatory, united by common research topics and methodologies, was significantly influenced by the activities of the Commission on Planetary Physics of the Astronomical Council of the USSR Academy of Sciences, which was headed by Academician Mykola Barabashov in the 1950s and 1960s. The achievements of representatives of the Kharkiv scientific school of planetology in the field of physics and chemistry of the Moon, large and small planets of the Solar System, were highly appreciated and received worldwide recognition from the scientific community. At the same time, this allowed specialists from the Kharkiv Astronomical Observatory to participate in solving problems related to the development of spacecraft, conducting special photometric studies of the Moon, Mars, and Venus as a part of the USSR space program in the 1960s—1980s, and subsequently to participate in international research projects.