Medieval graffiti

Lo studio esamina per la prima volta in modo sistematico l’apparato decorativo e il vasto corpus di graffiti del complesso rupestre dei Locori di Monsignore, situato nel Parco della Murgia Materana, tra i confini di Basilicata e Puglia. In assenza di fonti scritte coeve, le immagini affrescate e incise diventano strumenti fondamentali per ricostruire il contesto storico e la funzione militare del sito tra la fine del XV e l’inizio del XVI secolo. L’indagine, condotta mediante rilievi fotogrammetrici, trattamenti digitali e analisi iconologica, ha permesso di identificare scene allegoriche rinascimentali, marchi mercantili, simboli militari e figure sacre, che documentano la presenza di una guarnigione e suggeriscono una committenza nobiliare. Il complesso si configura così come un unicum nel panorama rupestre del Mezzogiorno, per qualità artistica e significato storico-strategico.

The development of graffiti studies during the last couple of decades highlighted the relevance and potential of graffiti as a complementary source for understanding different aspects of past societies. Moreover, the availability of digital documentation techniques crucially increased data production, showing the widespread presence of graffiti in Medieval and Early Modern contexts across Europe. However, the approach to historical graffiti has not been yet structured. Guidelines, specific analytical tools, and descriptors are still missing due to various reasons. First, graffiti are a multiform and multimodal graphic expression, so texts, signs, and images must be considered together despite their different communicative nature. Secondly, due to their variety in forms and contents, graffiti have been studied from many perspectives (e.g., epigraphy, palaeography, history, art history, maritime studies), following the specific interests of each scholar. Consequently, the numerous and...

El presente artículo constituye la primera publicación científica dedicada íntegramente a una de las iglesias románicas menos estudiadas del valle de Bohí (Lleida), la iglesia de la Natividad de Santa María de Durro. Mientras que en la primera parte se plantea un recorrido historiográfico con datos inéditos a partir de las primeras imágenes y descripciones que de esta se conservan hasta los informes que denunciaban su estado de acelerada ruina en el último cuarto del siglo XX, la segunda se centra en los graffiti parietales descubiertos en ella y que relacionamos con la ampliación que el templo experimentó a finales del siglo XV y para cuyo estudio y datación también son determinantes

The article analyzes 298 graffiti from St. Sophia Cathedral in Kyiv (16th – mid-17th centuries) to reconstruct the social profile of their authors. The study identifies nobles, clergy, burghers, Cossacks, and others, with the nobility forming the largest group. Many inscriptions remain anonymous, but overall the graffiti reveal the cathedral as a shared space for diverse social and territorial communities. This highlights its symbolic role in early modern Ukraine.

Analisi di un'iscrizione inmurata nel prospetto meridionale della chiesa medievale di San Lussorio, a circa 1,5 km a sud di Fordongianus, eretta nel locus depositionis delle spoglie del martire, inglobando un martyrium paleocristiano, ampliato nell'altomedioevo

The Armenian monasteries and churches in Jerusalem are rich in pilgrims' inscriptions and graffiti, and the collection and publication of these inscriptions form the primary focus of my research, which began in 2019 as part of the project 'The Armenian Inscriptions and Graffiti of the Holy Land and Sinai,' led by Prof. Michael E. Stone of the Hebrew University of Jerusalem. This article examines the Armenian Convent of the Holy Archangels in Jerusalem and its epigraphic heritage. According to my research, there are more than seventy inscriptions and graffiti, most of which have already been published. However, as my findings indicate, this is not the actual total number of inscriptions at the site, and it is likely that additional examples can still be documented. In this article, I present ten previously unpublished inscriptions and graffiti, found during my research in 2019 and 2022, along with their transcriptions, translations, and relevant annotations.

В статье рассматриваются 15 надписей, преимущественно древнерусского происхождения.
Дается новое или уточненное прочтение следующих текстов: граффито на Перемышльском кресте, надписи на амулете-змеевике из Каневского уезда, надгробной надписи в Ближних пещерах Киево-Печерского монастыря, двух граффити Софии Киевской с упоминанием княгинь, надписи на иконе «Спас Златые власы» из московского Успенского собора, молитвенного граффито Ивана из полоцкого Спасо-Евфросиньина монастыря, надписи на новгородской «печати Изяслава Владимировича», а также граффито о смерти Савы Сдиловича из Старой Ладоги.
Уточняется или пересматривается датировка межевого камня из Изборска (новая датировка: сер. XII — нач. XIV в.), а также надписи Сиворда Олафовича на камне из Хелма (вероятно, 2-я пол. XIII в.), серебряной чары князя Владимира Давыдовича (XV в.; с уточнением чтения ее черновой надписи и новой атрибуцией памятника), Преградненского креста из Ставропольского края (вероятно, не ранее XVI в.).
Кроме того, высказывается сомнение в определении алфавитной принадлежности надписи на стене Нового странноприимного дома в Понcе, а также дается поправка к интерпретации и датировке надписи на венчике горшка из Ростиславля Рязанского.

The article examines 15 inscriptions, mostly of Rus origin.
I give a new or a more precise reading of the following texts: a graffito on the Przemyśl Cross, an inscription on a serpentine amulet from Kanev uezd, a grave inscription in the Near Caves of the Kiev Monastery of the Caves, two graffiti from the St. Sophia Cathedral in Kiev mentioning princesses, an inscription on the icon “The Savior of Golden Hair” from the Moscow Dormition Cathedral, a prayer graffito of Ivan from the St. Euphrosyne Convent in Polotsk, an inscription on the Novgorod “seal of Iziaslav Vladimirovich”, as well as a graffito about the death of Sava Sdilovich from Staraia Ladoga.
I specify or revise the dating of the boundary stone from Izborsk (new dating: mid-12th — early 14th century), as well as the inscription of Sivord Olafovich on a stone from Chełm (probably mid- or late 13th century), the silver chalice of the prince Vladimir Davydovich (15th century; with clarification of the reading of its preparatory inscription and a new attribution of the chalice), the Pregradnoe Cross from the Stavropol region
(probably not earlier than the 16th century).
In addition, I express doubt about the alphabet in which an inscription on a wall of the New Pilgrims’ Hospital in Pons was made, and give an amendment to the interpretation and dating of an inscription on the rim of a pot from Rostislavl Riazanskii.

in Atti del III Convegno Internazionale per giovani ricercatrici e ricercatori Innovamenti. Spazi e percorsi di innovazione per una ricerca multidisciplinare, a cura di Bora Avşar, Federica Brachini, Giulia Peri, Giulia Virgilio, Valentina Iosco, Valeria Cavalloro, Viola Nardi,  Siena, Edizioni Università per Stranieri di Siena, pp. 43-51.

Handwritten Wall-Inscriptions (HWI): A Cultural Practice While writing on the walls of buildings and public structures is generally classified as vandalism and viewed negatively today, historical evidence preserved in some public buildings reveals a different aspect of this social practice from earlier times. Existing evidence suggests that what we now consider an act of vandalism was regarded in the past as an accepted cultural activity—possibly even one with literary and artistic significance. Those who participated in this form of handwritten inscription were often pas- sersby, travelers, or residents who used the walls as a canvas for recording their writ- ten expressions and leaving a mark of their presence. They captured their thoughts through notes, poetry, and drawings on the surfaces of the walls. These handwritten wall-inscriptions (HWI)1 were closely connected to the thoughts and emotional states of individuals, with the content, style, and various textual and non-textual features reflecting a wide range of literary themes, subjects, and artistic styles. The present book, compiled from the texts of HWIs from a specific building, seeks to explore whether recurring patterns can be identified in the themes, structures, writing styles, and calligraphic forms of these inscriptions. Identifying such patterns would provide clear and undeniable evidence that wall writing is, indeed, a cultural phenomenon. When we recognize that various individuals over several centuries have engaged in wall writing in similar forms, it becomes evident that this practice is rooted in identifiable customs, characteristics, and patterns that can be traced across numer- ous independent inscriptions.

The development of graffiti studies during the last couple of decades highlighted the relevance and potential of graffiti as a complementary source for understanding different aspects of past societies. Moreover, the availability of digital documentation techniques crucially increased data production, showing the widespread presence of graffiti in Medieval and Early Modern contexts across Europe. However, the approach to historical graffiti has not been yet structured. Guidelines, specific analytical tools, and descriptors are still missing due to various reasons. First, graffiti are a multiform and multimodal graphic expression, so texts, signs, and images must be considered together despite their different communicative nature. Secondly, due to their variety in forms and contents, graffiti have been studied from many perspectives (e.g., epigraphy, palaeography, history, art history, maritime studies), following the specific interests of each scholar. Consequently, the numerous and...

In un cortile ‘segreto’ del giardino di Boboli, detto delle Cacce perché sin dall’epoca medicea qui trovavano ricovero i cani utilizzati negli svaghi venatori, sono stati condotti due saggi stratigrafici diretti dalla Soprintendenza al fine di verificare la sussistenza dell’interesse archeologico preventivamente alla realizzazione di un campo di geosonde per il prelievo di energia geotermica ad uso del complesso monumentale degli Uffizi. I due saggi, di ampie dimensioni, hanno permesso di acquisire importanti dati relativi alla sequenza di strati e strutture dall’epoca romana al XIX secolo, la cui registrazione necessita di essere approfondita con una ripresa delle indagini archeologiche. Come si intuirà nell’esposizione di questa nota lo scavo, condotto in condizioni particolari, ha offerto un’apertura non scontata sulla storia e l’urbanistica antica della città di Firenze. Pertanto lo studio circostanziato del contesto archeologico necessita di un’approfondita e articolata indagine che affronti l’identificazione delle strutture rinvenute, l’interpretazione della stratigrafia compresa tra fine I a.C. - XIX secolo associata in massima parte alla vita del monastero di S. Felicita in Oltrarno, nonché lo studio della cospicua quantità di reperti rinvenuti.

El arte de la alfarería alcanzó en la Granada nazarí una de sus más elevadas cotas, no solo por la diversidad de sus técnicas y diseños decorativos, y por la excepcionalidad de los “jarrones de la Alhambra”, monumento de la loza dorada, sino también por la renovada función ornamental y simbólica de sus motivos caligráficos y por el extenso empleo de la cerámica vidriada en la arquitectura áulica y residencial. Dentro de la enorme variedad tipológica de la producción cerámica nazarí, que comprende desde elementos para las cubiertas y la infraestructura hidráulica de las construcciones hasta candiles y pequeños juguetes y silbatos, pasando por las vasijas para el almacenaje y los distintos usos culinarios, fabricadas unas sin ornamentación ni vidriado, otras con decoración parcial o completa aplicada con técnicas simples o mixtas (estampillado, esgrafiado, cuerda seca, vidriados policromados con o sin reflejos metálicos dorados, etc.), buena parte de las piezas, y también de la azulejería parietal de los palacios, conservan el protagonismo que tuvo la caligrafía árabe y sus contenidos en etapas precedentes del arte islámico andalusí y oriental, a la vez que aportan interesantes innovaciones formales y una decidida poetización de los objetos.

El arte de la alfarería alcanzó en la Granada nazarí una de sus más elevadas cotas, no solo por la diversidad de sus técnicas y diseños decorativos, y por la excepcionalidad de los “jarrones de la Alhambra”, monumento de la loza dorada, sino también por la renovada función ornamental y simbólica de sus motivos caligráficos y por el extenso empleo de la cerámica vidriada en la arquitectura áulica y residencial. Dentro de la enorme variedad tipológica de la producción cerámica nazarí, que comprende desde elementos para las cubiertas y la infraestructura hidráulica de las construcciones hasta candiles y pequeños juguetes y silbatos, pasando por las vasijas para el almacenaje y los distintos usos culinarios, fabricadas unas sin ornamentación ni vidriado, otras con decoración parcial o completa aplicada con técnicas simples o mixtas (estampillado, esgrafiado, cuerda seca, vidriados policromados con o sin reflejos metálicos dorados, etc.), buena parte de las piezas, y también de la azulejería parietal de los palacios, conservan el protagonismo que tuvo la caligrafía árabe y sus contenidos en etapas precedentes del arte islámico andalusí y oriental, a la vez que aportan interesantes innovaciones formales y una decidida poetización de los objetos.

El arte de la alfarería alcanzó en la Granada nazarí una de sus más elevadas cotas, no solo por la diversidad de sus técnicas y diseños decorativos, y por la excepcionalidad de los “jarrones de la Alhambra”, monumento de la loza dorada, sino también por la renovada función ornamental y simbólica de sus motivos caligráficos y por el extenso empleo de la cerámica vidriada en la arquitectura áulica y residencial. Dentro de la enorme variedad tipológica de la producción cerámica nazarí, que comprende desde elementos para las cubiertas y la infraestructura hidráulica de las construcciones hasta candiles y pequeños juguetes y silbatos, pasando por las vasijas para el almacenaje y los distintos usos culinarios, fabricadas unas sin ornamentación ni vidriado, otras con decoración parcial o completa aplicada con técnicas simples o mixtas (estampillado, esgrafiado, cuerda seca, vidriados policromados con o sin reflejos metálicos dorados, etc.), buena parte de las piezas, y también de la azulejería parietal de los palacios, conservan el protagonismo que tuvo la caligrafía árabe y sus contenidos en etapas precedentes del arte islámico andalusí y oriental, a la vez que aportan interesantes innovaciones formales y una decidida poetización de los objetos.

In un cortile ‘segreto’ del giardino di Boboli, detto delle Cacce perché sin dall’epoca medicea qui trovavano ricovero i cani utilizzati negli svaghi venatori, sono stati condotti due saggi stratigrafici diretti dalla Soprintendenza al fine di verificare la sussistenza dell’interesse archeologico preventivamente alla realizzazione di un campo di geosonde per il prelievo di energia geotermica ad uso del complesso monumentale
degli Uffizi. I due saggi, di ampie dimensioni, hanno permesso di acquisire importanti dati relativi alla sequenza di strati e strutture dall’epoca romana al XIX secolo, la cui registrazione necessita di essere approfondita con una ripresa delle indagini archeologiche. Come si intuirà nell’esposizione di questa nota lo scavo, condotto in condizioni particolari, ha offerto un’apertura non scontata sulla storia e l’urbanistica antica della città di Firenze. Pertanto lo studio circostanziato del contesto archeologico necessita di un’approfondita e articolata indagine che affronti l’identificazione delle strutture rinvenute, l’interpretazione della stratigrafia compresa tra fine I a.C.-XIX secolo associata in massima parte alla vita del monastero di S. Felicita in Oltrarno, nonché lo studio della cospicua quantità di reperti rinvenuti.

OPEN ACCESS: https://www.insegnadelgiglio.it/prodotto/tutela-restauro-2022/

Tradizionalmente interpretati come segno di una spontaneità estemporanea e libera da restrizioni o, ancora più spesso, come risultato di atti di contestazione o di semplice vandalismo, i graffiti sono una costante della civiltà umana, capaci di fornire innumerevoli informazioni sull’evoluzione sociale, politica, linguistica, religiosa e culturale delle società umane. In questo libro, lo sguardo si concentra sui secoli del Medioevo e dell’Età moderna, rispetto ai quali i graffiti si pongono come fonti storiche a tutti gli effetti: incisi o a volte disegnati da pellegrini, viandanti e prigionieri, i graffiti analizzati si riferiscono a diversi casi di studio e contesti geografici e temporali, tutti capaci però di gettare maggior luce sulla nostra conoscenza del passato e di alcuni specifici aspetti di esso.

Se analizan en este artículo el contraste entre la simbología de la victoria y el buen lugar en los palacios de la Alhambr con las imágenes y conceptos extraídos de la poesía carcelaria nazarí y andalusí, que contó también con autores pertenecientes a la élite social nazarí y vinculados con los constructores de la Alhambra, con el fin de observar el modo en que los estereotipos representativos de la epigrafía, la arquitectura y la pintura áulicas conviven, se entreveran y contrastan con los del material lírico carcelario que nos ha llegado, en el que la subjetividad emocional parece aflorar con más nitidez.

Un manuscrito atribuido al jurista D. Mariano de Madramany y Calatayud con fecha indeterminada en el tránsito del siglo XVIII al XIX, del que se conserva copia en la Biblioteca de Extremadura, aporta nuevos datos sobre las vicisitudes que acontecieron en el primer intento de recuperación de las termas de Alange en los tiempos modernos. De otra parte, varias de las memorias presentadas para optar a la plaza de médico titular del establecimiento balneario de Alange en su apartado histórico, hacen mención a dicho manuscrito y transcriben literalmente partes del mismo. El análisis del texto nos sirve también para indagar en aquella información que sirvió de base para la "Monografía sobre las aguas minerales de Alange" que, a mediados del siglo XIX,

Ozanlık,Aşıklık, Abdallık köken itibari ile Kam/Şaman ve Kayçı geleneğine dayanır. Esirip, kendinden geçerek ve Ozlaşarak(Tanrı katına yaklaşarak) aşk ateşiyle yananlara Ozan denir. Ozanlığın okulu ve diploması olmaz Ozanlar içindeki ışığı ve yangını sazı ile sözü ile topluma yansıtır. Hem toplumu aydınlatır hemde topluma yolbaşçılık, halkının dile getiremediği hususları dile getirerek topluma sözcülük yapar. Türk töresi gereği Ozan konuşunca Kağan bile susar. Çünkü Ozanın her sözünde Bilgelik ve Hikmet yatar. Ozanların parayla pulla, makamla işi olmaz onların makamı milletin yüreğidir ve öz kültürüdür. Araplar aşk kelimesinin "aşeka" zehirli sarmaşık kelimesinden türediğini söyleselerde Türklerde ise Aşk kelimesi "Işık" kelimesinden türetilmiştir. İslam öncesi Türkler Kam ve Şamanların ateş kültünden etkilenerek Oz tabiri kullanmışlardır. Kam ve şamanların kendinden geçip esirerek ateş etrafında dönmelerine Türkler ozlaşmak yani yanarak Tanrı katına erişmek demişlerdir.

Mobility of people, goods, and ideas has been at the center of our understanding of shaping histories, with the mobility of the Varangians being the best example of this cross-border exchange. Hailing from Scandinavia, the Varangians, first traders and plunderers, later becoming part of the Byzantium army as the elite Varangian Guard for the Emperor, their presence in Constantinople, specifically in the Hagia Sophia, is testament to their social mobility and interregional influence. The runic graffiti and inscriptions in the South Gallery of the Hagia Sophia show the physical and cultural mobility of the Scandinavian warriors. The graffiti, like the Halfdan and Arni graffiti, etched in the Younger Futhark script, are proofs of individual Varangians proclaiming their presence within the interior of the Byzantine Empire. The graffiti, in places that usually figure only for the imperial family and their immediate attendants, indicate that the Varangians enjoyed special access within the social hierarchy of the Byzantines. The presence of ship graffiti, in the form of Scandinavian-style ships, also confirms the existence of an interconnected Viking mercantile/military presence in the Eastern Mediterranean. The Varangian graffiti and inscriptions are studied here in the wider context of mobility, addressing the way the mobility of these Scandinavian mercenaries affected Byzantine society and gave material expression to their presence. By considering these marks as evidence of interregional interactions, the research helps to add to the knowledge of how mobility made cultural exchange possible, along with identity construction in the medieval world. The graffiti at Hagia Sophia are therefore long-lasting markers of Viking presence, mobility, and incorporation within the Byzantine dominion.

L es individus qui s'exprimèrent sur la pierre au moyen de leurs graffiti n'imaginaient certainement pas que leur geste aurait une telle portée. Plus d'un millénaire après avoir été gravés, ces « petits textes » en langue arabe nous en disent pourtant long sur leurs auteurs, leur rapport à l'écriture, à leurs croyances et d'une manière générale au monde qui les entoure. Ils furent les témoins privilégiés des bouleversements religieux, sociaux, économiques et politiques qui secouèrent la péninsule Arabique puis l'ensemble du Proche-Orient à partir du vii e siècle. C'est l'une des raisons qui explique tout l'intérêt porté actuellement par la recherche occidentale comme arabe pour le phénomène des graffiti arabes et islamiques. Les épigraphistes, les historiens et les chercheurs d'autres disciplines des sciences humaines s'appliquent aujourd'hui à cerner toute l'importance de ce nouveau front de la recherche afin d'en définir les contours scientifiques. Ils ont donc investi le champ de la graffitologie et se sont mobilisés autour de ses principales thématiques que sont le religieux et l'expression de la foi, la langue et l'écriture arabes, le Coran et la représentation du divin, le prophétisme, etc., comme une source de connaissance inédite des premiers temps de la civilisation arabe et musulmane.

An epigraphic study and translation of a Kufic painted inscription from a Mudejar period building in Toledo (Spain). The inscription contains six short arabic poems or poem fragments of qasida type. One of these poems appears also at inscriptions from Seville (the royal palace of king Peter I in the Reales Alcázares) and Fes (Morocco, at a private building and at a mosque). The Toledo inscription can be dated at the beginnings of 14th Century.

Метою статті є дослідження апотропеїчних графіті на
стінах храму св. Пантелеймона в с. Шевченкове, а також аналіз їх
можливого значення та історичного контексту. Основна увага зосереджена
на таких категоріях як VV-знаки, нескінченний вузол, пентаграми та на
інших зображеннях, які, як вважається, використовувалися для захисту від
злих сил. Створення апотропеїчних графіті мало на меті вберегти людей і
простір від лиха, надприродного впливу, відьом чи демонів або привернути
удачу. Припускається, що ці знаки були частиною релігійного світогляду
людей середньовічного та ранньомодерного часу.
У статті вперше здійснено комплексну спробу виокремити
апотропеїчні графіті на стінах церкви св. Пантелеймона, проаналізувати
їхню символіку та гіпотетичне функціональне значення. Дослідження цих
ритуальних знаків та їхньої ймовірної ролі у сакральному просторі дозволяє
визначити їхню релігійну та культурну функцію, а також простежити
зв’язок із традиціями апотропеїчної символіки у західноєвропейських
регіонах. У статті використано методи аналізу, синтезу, порівняння,
індукції та дедукції. Такий комплексний підхід дозволив ідентифікувати
апотропеїчні графіті, визначити їхні типологічні особливості та визначити
можливі функції в релігійному та культурному просторі. Аналіз знаків
здійснено у порівнянні з аналогічними зображеннями, виявленими на
європейських храмах.
Стаття також розглядає графіті як історичне джерело, що дозволяє не
лише реконструювати окремі події та явища минулого, особливо у випадку
інскрипцій, а й отримати додаткову інформацію про культурні уявлення
тогочасного суспільства. Аналіз апотропеїчних знаків надає можливість
додатково дослідити світогляд, вірування та повсякденне життя людей з
минулих епох. Це підкреслює значення графіті як важливого об’єкта для
подальших міждисциплінарних досліджень.

Створення графіті на храмах було поширеним явищем у Середньовіччі та ранньомодерний час. На стінах давніх святинь часто можна побачити написи та зображення різноманітного змісту. Cьогодні така діяльність однозначно сприймається як вандалізм, але мотиви подібних дій у минулому не є настільки очевидними. Насправді графіті могли виконувати різні функції, які виходили за межі бажання пошкодити пам’ятку заради привернення уваги. Люди вкладали у свої написи й малюнки різні ідеї. Метою статті є класифікувати та зрозуміти основні мотиви створення графіті на сакральних спорудах. Джерельною базою для дослідження була обрана епіграфічна спадщина храму Св. Пантелеймона в с. Шевченкове, одного із сакральних об’єктів під охороною Національного заповідника «Давній Галич». Для порівняння та уточнення функцій, які виконували наявні на церкві графіті, використана інформація з настінних написів інших європейських святинь. Наявні факти свідчать, що інскрипції відігравали різноманітну роль. Вони уособлювали релігійний акт, фіксували певну історичну подію або адміністративний вирок, підкреслювали статус людини, передавали певну інформацію, слугували знаками каменярів, магічними символами та навіть прокляттями. Графіті були безпосередньо пов’язані з повсякденним життям, ідеями й особистими переживаннями людей. Вони є знаками часу і відображенням свідомості минулих поколінь.  Додатковою метою цієї статті є привернення уваги до важливості вивчення графіті та їхньої ролі як джерела, адже ці написи й зображення можуть надавати унікальну інформацію, не зафіксовану в інших історичних матеріалах.

Dans un premier article paru dans la livraison 2023 du Bulletin annuel de l’ADANE, nous avions abordé  le thème de la présence de graffiti, jusqu’à présent inconnus et inexplorés, à l’extérieur de certains édifices religieux du département de la Vendée.

Cet article présentait :
a. Un premier train d’observations photographiques réalisées sur 60 édifices religieux vendéens (sur un corpus ciblé de 141 édifices calcaires antérieurs au XIXème siècle);
b. Une proposition de méthodologie pour la poursuite de cette étude, si possible en réseau ;
c. Un message d’alerte destiné à l’ensemble des acteurs en charge de la sauvegarde du patrimoine vendéen sur la grande fragilité de ces marques remarquables héritées du passé, quelles que puissent être leurs origines et leur signification réelles ;
d. Les résultats publiés dans ce domaine au titre d’études systématiques réalisées par ailleurs dans d’autres départements  ou à l’étranger (Grande Bretagne , Allemagne, Italie , …);
e. Un premier train d’hypothèses prudentes sur les liens susceptibles d’exister entre ces graffitis et les réalités passées des chemins de pèlerinage (notamment jacquaire) dans la région.

Si elles ont permis de compléter nos tableaux, les mesures et observations réalisées en 2023 n’ont pas apporté de modification significative sur le fond au contenu de nos propositions du premier article.

La présente publication doit donc plutôt être appréhendée comme un appendice de complément à la première. Elle a ainsi pour principaux objectifs:
a. D’élaborer une première synthèse à partir des mesures et observations réalisées au cours de l’année écoulée, sur l’ensemble du corpus d’édifices désormais stabilisé ;
b. De relire de manière critique, la méthodologie proposée à l’origine et suivie jusqu’à ce jour,
c. De continuer à proposer quelques avancées prudentes dans l’interprétation et la datation de certains de ces graffiti et traces lapidaires, en relevant quelques possibles analogies avec des observations de même nature réalisées par ailleurs en France ;
d. De proposer une suite pour la diffusion et le partage des observations ainsi réalisées.

В статье разбираются два эпиграфических памятника из Боснии и Герцеговины (из окрестностей Ливна и Любушкого) и группа граффити из долины реки Брегальницы, в восточной части Северной Македонии. Эти памятники объединяет то, что разные исследователи высказывали предположения о наличии в них отдельных глаголических букв. В первой части статьи дан грамматический разбор и новый перевод надписи на каменной стенке погребения попа Теходрага, обнаруженного археологами в 2003 г. в окрестностях Ливна, в 50 км на северо-восток от Сплита. Во второй части работы предложено исправленное прочтение, анализ графики и разбор текста ктиторской надписи на Хумацкой плите из окрестностей Любушкого, в 30 км на юго-запад от Мостара. В заключительном разделе дается интерпретация загадочных знаков на камнях из долины Брегальницы, к северо-востоку от Штипа. Автор статьи приходит к выводу, что все эти памятники эпиграфики не имеют в своем составе глаголических букв. Обе надписи из Боснии и Герцеговины написаны кириллицей с отдельными зеркальными буквами: в них обеих представлена повернутая на 180 градусов буква «есть», а в конце надписи на Хумацкой плите встречены также отдельные зеркальные «вѣдѣ» и «нашь». Обилие зеркальных букв подчеркивает уникальную особенность Хумацкой надписи: все три ее строки одиннадцать раз заворачивают на четырех углах плиты, превращая текст в изощренную спираль с прямыми углами. В свою очередь большинство знаков на камнях из долины реки Брегальницы при ближайшем рассмотрении оказываются тамгами, которые, по-видимому, были вырезаны носителями тюркской культурной традиции — булгарами.

Examining the Bjørnkær Castle site reveals a unique blend of archaeology and citizen science, with the discovery of the earliest alchemist’s workshop in the North that was in use in the 14th century. The history of Western alchemy traces back to Hellenistic Egypt, evolving through Islamic Spain and Sicily to the European Renaissance. Despite a papal ban on alchemy in the 14th century, interest persisted, as evidenced by written sources and a set of vessels excavated in the cellar of the tower in Bjørnkær Castle. These vessels have initially been interpreted as part of a distillation apparatus for schnapps production. However, new analysis suggests their use for sublimation, aligning with medieval alchemical practices in striving for the production of the ‘materia prima’ – or simply producing salmiac as a spice in liquorice. The Bjørnkær findings shed light on early alchemical workshops in Denmark, preceding notable post-medieval instances like Tycho Brahe’s laboratory. This interdisciplinary study
underscores the early interest in ancient science more than hundred years before the beginning of the renaissance period.

В сборнике представлены статьи научных сотрудников и хранителей фондовых коллекций Государственного Владимиро-Суздальского музея-заповедника, подготовленные на основе докладов, прозвучавших 16 декабря 2020 года в рамках ежегодной научно-практической конференции музея. Эти исследования затрагивают широкий спектр сюжетов, как связанных с историей и культурой Владимирского края, так и посвященных изучению отдельных артефактов в составе музейного собрания. Сборник адресован научным работникам, преподавателям, аспирантам, студентам и широкому кругу читателей, интересующихся историей и культурой родного края. УДК 908 ББК 79.1 В оформлении обложки использовано изображение: М.А. Николаев. Чайница. Сказка о золотом петушке. 1986 г. Из собрания Государственного Владимиро-Суздальского музея-заповедника Художник обложки Б.Б. Французов

Runer er et skriftsystem som har vært utbredt i store deler av det germanske språkområdet. Den mest utstrakte bruken av runer finner vi i Skandinavia, der runene var i bruk i godt over tusen år, helt siden begynnelsen av vår tidsregning til opp mot 1400. Noen steder ble runene brukt enda lenger; i Dalarna i Sverige ble runer brukt helt til slutten av 1800-tallet! På samme måte som det latinske alfabetet er runene et fonemisk skriftsystem der hvert skrifttegn representerer én lyd. Runene opptrer i en fast rekkefølge, kjent som fuþarken.

The main goal of our study is to analyse the descriptive terminology used in academic discourse dedicated to Ukrainian epigraphy employing a corpus-based approach. Using the BootCat tool and custom tuples such as "епіграфіка графіті напис" and "корпус Україна графіті" we scraped the Web and generated a sample corpus containing Ukrainian texts related to Epigraphy. Our goal was to analyse the variety of epigraphic terms circulating the digital domain and the peculiarities of their usage. Our findings reveal variations in term usage in Ukrainian epigraphic texts, offering insights into their academic application. The case study showcased how synonyms can not only enrich a language, but also impose challenges in standardising terminology due to linguistic variations and the influence of individual scholars. The findings emphasise the need for a nuanced approach to developing standardised vocabularies, considering the linguistic, historical and cultural contexts. This study serves as a valuable example of how digital tools can aid in understanding and addressing the complexities inherent in preserving and studying cultural heritage in the digital age.

In questo saggio viene presentato il progetto Screnim: The dream of freedom. Writing in confinement in Early Modern Italy (15th-19th centuries), il cui principale scopo è quello di condurre un censimento dei graffiti carcerari della penisola italiana d'età moderna (XV-XIX secolo) che verrà poi riversato in una banca dati pubblica. Uno strumento che raccoglierà informazioni dettagliate sui contenuti (testuali, iconografici, linguistici, geografici ecc.) dei singoli graffiti e numerose immagini (originali e fotoritoccate, così da esaltare la visibilità delle testimonianze) degli stessi. L'idea di fondo è quella di consentire agli studiosi di accedere digitalmente a fonti storiche di prima mano che risultano numerosissime, di enorme valore informativo e che, sebbene ancora poco sfruttate, si prestano a vari tipi di indagini comparate e multidisciplinari. Fonti che, tuttavia, restano spesso inaccessibili e facilmente deperibili. Nel saggio vengono dunque illustrati, oltre agli obiettivi del progetto, anche i tipi di informazioni raccolte e i metodi di valorizzazione delle immagini fotografiche dei graffiti, mostrando alcune delle opportunità di ricerca e ipotizzando possibili sviluppi futuri. N ell'ampio e diversificato panorama dei cosiddetti "graffiti storici", quelli prodotti all'inter- no delle carceri rappresentano una tipologia a sé stante per più ragioni. Essi mostrano alcune caratteristiche che li rendono da un lato atipici rispetto a tutti gli altri, dall'altro tipici e, quindi, facilmente sottoponibili a indagini comparative di ampio respiro. Infatti, se in tutti gli altri tipi di "graffiti storici" 1 la scelta del luogo esatto sul quale scrivere ha spesso un significato * Questo saggio è frutto del lavoro realizzato all'interno del gruppo di ricerca Screnim -The dream of freedom. Writing in confinement in Early Modern Italy (15th-19th centuries), sovvenzionato con un finanziamento "FARE Ricerca in Italia -Framework per l'attrazione e rafforzamento delle eccellenze per la ricerca" (Codice progetto R209BKEKNA) del Ministero dell'Università e della Ricerca. Ringrazio gli enti e le persone che detengono i diritti delle immagini per aver autorizzato la loro pubblicazione. 1 Il dibattito attorno al vago e sfuggente concetto di "graffiti storici", talvolta fatto coincidere acriticamente con quello di "scritture esposte" coniato da Armando Petrucci, è estremamente ampio e toccato trasversalmente da specialisti di varie epoche e discipline. Qui ci si limita a segnalare il recente contributo di Carlo

Preservation of cultural heritage in recent years has seen an increase of interest especially in the Eastern Mediterranean-due to ongoing conflicts and civil wars. As result of these conflicts numerous ancient and historical monuments have been lost before being documented or digitally preserved. This paper is a contribution to the cultural heritage of Cyprus, which is situated in the center of political conflicts in the eastern Mediterranean. The focus is the overlooked monument of Trypiti Bay which contributed to the development of ancient civilizations in the southwest of Cyprus. The purpose of this paper is to raise awareness for the preservation of overlooked ancient ports, anchorages, passages etc. in the Eastern Mediterranean. Cyprus has probably one of the most diverse accounts in the East with multiple conquerors, rulers, and transition of religious beliefs. This diversity allowed Cyprus to develop similarities with architectural constructions elsewhere such as Europe, Anatolia, Asia Minor, and Northern Africa 1 , but also, to develop unique features 2 that cannot be found anywhere else in the Eastern Mediterranean world. However, due attention has not been given to constructions such as Trypiti bay but rather was given to monumental constructions which provide a sustainable income for the antiquities and attract a high volume of tourism. A very large percentage of overlooked monuments exists in Cyprus; however, they remain unknown due to lack of funds but also lack interest from the authorities. Unfortunately, these monuments surrendered to the elements and no longer hold evidence, only a handful holds invaluable information about their development where negligence of investment and investigation transpires. The case of Trypiti bay, Cyprus, which forms part of my PhD thesis 3 , highlighted the importance of overlooked monuments on the island and the importance of their geographical, political, and historical value. Trypiti, as the only access point on the west of the ancient city of Kourion, holds invaluable information for the development of Kourion, the religious transition and the architectural transformations of the region. After several fieldworks at the construction multiple layers regarding the history of the area emerged and new unknown information was revealed.

A partire dalla nuova ipotesi formulata da Calaresu per l’iscrizione
di Commodilla, si cerca di formulare un’interpretazione che tenga conto
della parafrasi più corretta, del nesso con l’affresco della vedova Tortora
e dell’istituto della confessione tra VIII e IX secolo.

The article is devoted to the linguistic analysis of the phrase "az pop ipir likhoy", made by a copyist of Christian books in 1047. The study concluded that the priest's name is missing, and the content of the signature corresponds to the meaning "pope servant of God".