Анотація. Стаття присвячена комплексному аналізу музичної інтерпретації в контексті сучасного аудіо продакшну, де виконавець і звукорежисер розглядаються як рівноправні суб'єкти творчого процесу. Метою роботи є систематизація спільних та...
moreАнотація. Стаття присвячена комплексному аналізу музичної інтерпретації в контексті сучасного аудіо продакшну, де виконавець і звукорежисер розглядаються як рівноправні суб'єкти творчого процесу. Метою роботи є систематизація спільних та відмінних аспектів їхньої інтерпретаційної функції, а також обґрунтування звукорежисури як автономної форми творчої діяльності, що оперує специфічним набором експресивних засобів.
Методологія дослідження базується на міждисциплінарному підході, який інтегрує теоретичне музикознавство, естетику, психологію музичного сприйняття, практику критичного слухання, а також сучасні підходи до виробництва музики. Аналіз здійснюється на основі актуальних наукових джерел та практик професійного звукозапису.
Наукова новизна дослідження полягає у представленні: критичного слухання як універсального інтерпретаційного інструмента, що поєднує творчий, фізико- та психоакустичний аналізи; формотворчого потенціалу звукотехнічних процедур, які надають фонограмі статусу самостійного естетичного артефакту; моделі співтворчості виконавця та звукорежисера як двох інтерпретаторів, що взаємодіють у спільному творчо-технологічному просторі.
Практичне значення отриманих результатів полягає в обґрунтуванні інтегрованих освітніх програм, орієнтованих на розвиток міждисциплінарної інтерпретаційної культури, де майбутні виконавці й звукорежисери оволодівають спільною термінологічно‑понятійною базою, навичками комунікації та прийняття колективних естетичних рішень. У висновках показано, що інтерпретація набуває статусу поліаспектного, багатовимірного процесу, який охоплює музичні, технологічні, психо‑емоційні та комунікативні виміри і реалізується як у реальному часі виконання, так і всередині структур фонограми. Трансформація ролі звукорежисера зі «службового техніка» на «співрежисера смислу» зумовлює потребу подальших міждисциплінарних досліджень і перегляду методологічних підходів у професійній підготовці фахівців музичної сфери.
Ключові слова: музична інтерпретація, виконавська практика, звукорежисура, критичне слухання, звукові технології, тембр.
Abstract. The article is devoted to a comprehensive analysis of musical interpretation in the context of contemporary audio production, where the performer and sound engineer are considered as equal subjects of the creative process. The aim of the study is to systematise the common and distinctive aspects of their interpretive function, as well as to substantiate sound engineering as an autonomous form of creative activity that uses a specific set of expressive means.
The research methodology is based on an interdisciplinary approach that integrates theoretical musicology, aesthetics, psychology of music perception, critical listening practice, and modern approaches to music production. The analysis is based on current scientific sources and professional recording practices.
The scientific novelty of the study lies in the presentation of: critical listening as a universal interpretive tool that combines creative, physical and psychoacoustic analyses; the formative potential of sound engineering procedures that give the phonogram the status of an independent aesthetic artefact; a model of co-creation of the performer and sound engineer as two interpreters interacting in a common creative and technological space.
The practical significance of the obtained results lies in the substantiation of integrated educational programmes focused on the development of an interdisciplinary interpretive culture, where future performers and sound directors master a common terminological and conceptual base, communication skills and collective aesthetic decision-making. The conclusions show that interpretation acquires the status of a multidimensional, multidimensional process that encompasses musical, technological, psycho-emotional and communicative dimensions and is realised both in real time and within the structures of the phonogram. The transformation of the sound director's role from an ‘official technician’ to a ‘co-director of meaning’ necessitates further interdisciplinary research and revision of methodological approaches in the professional training of music specialists.
Keywords: musical interpretation, performance practice, sound engineering, critical listening, sound technologies, timbre.