On the language of private international law

1. Предварительные замечания / 2. Гипотезы / 3. Недоступная таксономия или практический момент в юридической картографии / 4. Многообразие как основное свойство человеческого существования

У період становлення науки міжнародного права останнє конструювалося на основі догматики національного права і розглядалося як явище, за своєю сутністю однопорядкове з останнім. Одними з найважливіших напрямів трансформації доктрини основних галузей права у XVI – на початку ХІХ ст. стали її соціалізація, а також асиміляція римського приватного права. Формування сучасного міжнародного права та його доктрини бере свій початок із XVI ст., коли європейськими мислителями та реформаторами церкви було поставлено під сумнів монополярність та ієрархічність християнського світу. Двома важливими виявами процесу формування міжнародно-правової доктрини як соціальної за своєю сутністю були ідеї: 1) міждержавності права замість наддержавності та 2) власне його міжнародності. Доктрина міжнародного публічного права багато в чому сформувалася на основі інтерполяції принципів та інститутів приватного права, а також їх інтерпретації та розвитку доктриною національного публічного права. Ключовим елементом тут виступив концепт суспільного договору, поєднаний з презумпціями існування міжнародного співтовариства та соціального окремого (суспільства, нації, держави) як цілого, одиниці, що вступає в міжнародний суспільний договір. Нова ідентичність міжнародного права передбачала визнання його як інструмента побудови не квазідержавного чи наддержавного світового порядку, а скоріше квазісуспільства, сфери міжнародних соціальних зв’язків, забезпечення і захисту інтересів членів такого міжнародного співтовариства. Міжнародне право виступило зовнішнім вираженням національності та соціальності права держав, ствердивши феномен соціального окремого в праві та плюральність правового розвитку світу. І водночас його окрема ідентичність як сфери міжсоціальних зв’язків завершила і об’єднала соціальне бачення правової карти світу, зробила його універсальним, витворила категорію соціального загального в праві. Розгляд міжнародного права як соціального та договірного, однопорядкового з національним правом, а також історично похідного в своїй догматиці від останнього ставить під сумнів вкорінену претензію на його унікальність та універсальність, дає змогу розглядати його як плюральну сукупність договірних і соціальних правопорядків, що (внаслідок об’єктивних і усвідомлених потреб держав і суспільств, а також сприйнятої природно-правової ідеології) прагнуть до універсальності й можуть у окремі періоди наближатися до неї або (так само внаслідок об’єктивних потреб або ідеологічних чинників) віддалятися і регіоналізуватися чи загалом ослаблятися. Ключові слова: соціалізація права, позитивізація права, договірний правопорядок, соціальний правопорядок, асиміляція римського права, універсалізм у праві, плюралізм у міжнародному праві. Oleksiy Kresin. The Shaping of the Idea of Social International Law in XVII – early XIX centuries In the formative period of the science of international law it had been constructed based on the dogma of national law and was considered as a phenomenon in its essence of the same order with the latter. One of the most important areas of the transformation of the doctrine of basic branches of law in XVI – the beginning of the XIX centuries became its socialization and assimilation of Roman private law. Formation of the modern international law and its doctrine originates from the XVI century when European thinkers and reformers of the Church questioned the mono-polarity and hierarchy character of the Christian world. Two important manifestations of the formation of an international legal doctrine as inherently social were ideas of: 1) inter-State law instead of supra-State and 2) its inter-national character. The doctrine of public international law had been largely formed on the basis of interpolation principles and institutions of private law, as well as their interpretation and development by the doctrine of national public law. The key element here was the concept of the social contract, combined with the presumption of the existence of the international community and social individual (society, nation, state) as integral, unit, which enters the international social contract. The new identity of international law provided for its recognition as a mean for constructing not quasi-State or supra-State world order, but rather quasi-society, the sphere of international social relations, assuring and protection of the interests of members of such international community. International law acted as the external expression of national and social law of the States, affirming the phenomenon of social particular in law and the plurality of the world legal development. And at the same time its special identity as the sphere of inter-social relations completed the social vision of legal map of the world, made it universal, created a category of social general in law. Consideration of international law as a social and contractual, the same order with national law, as well as historically derivative in its dogma of the last, casts doubt on the rooted claim of its uniqueness and universatility, allows us to consider it as a plural set of contractual and social orders, which (due to the objective needs of States and societies, as well as the perceived natural law ideology) tends to universality and may in certain periods become closer to it, or (as well as a result of objective needs or ideological factors) become more distanced and regionalized or even weaken. Key words: socialization of law, positivization of law, contractual legal order, social legal order, assimilation of Roman law, universalism in law, pluralism in international law. Кресин А.В. Становление идеи социального международного права в XVII – начале XIX в. В период становления науки международного права последнее конструировалось на основе догматики национального права и рассматривалось как явление, по своей сути однопорядковое с последним. Одними из важнейших направлений трансформации доктрины основных отраслей права в XVI – начале XIX в. стали ее социализация, а также ассимиляция римского частного права. Формирование современного международного права и его доктрины берет свое начало с XVI в., когда европейскими мыслителями и реформаторами церкви была поставлена под сомнение монополярность и иерархичность христианского мира. Двумя важными проявлениями процесса формирования международно- правовой доктрины как социальной по своей сути были идеи: 1) межгосударственности права вместо надгосударственности и 2) собственно его международности. Доктрина международного публичного права во многом сформировалась на основе интерполяции принципов и институтов частного права, а также их интерпретации и развития доктриной национального публичного права. Ключевым элементом здесь выступил концепт общественного договора, совмещенный с презумпциями существования международного сообщества и социального отдельного (общества, нации, государства) как целого, единицы, которая вступает в международный общественный договор. Новая идентичность международного права предусматривала признание его в качестве инструмента построения не квазигосударственного или надгосударственного мирового порядка, а скорее квазиобщества, сферы международных социальных связей, обеспечения и защиты интересов членов такого международного сообщества. Международное право выступило внешним выражением национальности и социальности права государств, утвердив феномен социального отдельного в праве и плюральность правового развития мира. И в то же время его отдельная идентичность как сферы между-общественных связей завершила и объединила социальное видение правовой карты мира, сделала его универсальным, создала категорию социального общего в праве. Рассмотрение международного права как социального и договорного, однопорядкового с национальным правом, а также исторически производного в своей догматике от последнего ставит под сомнение укоренившуюся претензию на его уникальность и универсальность, позволяет рассматривать его как плюральную совокупность договорных и социальных правопорядков, которая (вследствие объективных потребностей государств и обществ, а также воспринятой естественно-правовой идеологии) стремится к универсальности и может в отдельные периоды приближаться к ней или (так же вследствие объективных потребностей или идеологических факторов) удаляться и регионализироваться или вообще ослабляться. Ключевые слова: социализация права, позитивизация права, договорной правопорядок, социальный правопорядок, ассимиляция римского права, универсализм в праве, плюрализм в международном праве.

Siberian Law Review, 2020

Аннотация. Автор приводит результаты сравнительного анализа двух классически дифференцированных юристами национальных правовых систем-американской и российской. Очевидно, что объявленные правовые системы представляют две основные категории правовых систем: общее право и римское право. Автор исследует отличительные признаки американского федерального и государственного права, традиционно рассматриваемого как часть общего права, доказывая факт интеграции существенных особенностей континентальной Европы и англосаксонских правовых систем. В статье также содержится анализ правовой природы прецедентного права Европейского Суда по правам человека и его выдающегося места в качестве прецедента (который является основным атрибутом общего права) и источника права в Российской Федерации. Ключевые слова: Европейский Суд по правам человека, американское право, российское право, прецедент, англосаксонская правовая система, романо-германская правовая система, источники американского права, прецедентное право, общее право, источники российского права, кодификация, правовая система. * Первый проректор Сибирского юридического университета, кандидат юридических наук, доцент.

Russian Law Journal, 2015

Comparative Legilinguistics. Internationa Journal for Legal Communication. 19/2014, 2014

The paper is dedicated to highlighting and indicating linguistic exponents used for needs to express the recipients of legal rules, which are present in Polish, Greek and Cypriot normative acts. The thesis of the investigation is the suspicion of designation or denotation or different relations existing between linguistic exponents referring to the recipients of legal rules and the real recipients of legal rules. Before the empirical investigations are conducted, some characteristics of legal language (statutory language) are given. The statutory language is understood as the language used express and to formulate legal rules. Thus, language of legal rules is an abstract creation as it is the interpreted form of the statutory language. Then a typical legal rule might be seen as an utterance saying: “X (in the circumstances Y) does Z”. The statutory language has a specific character and function, which is to express and to verbalize legal rules, thus considering the typology of legal rules, which is division into general legal rules(lex generalis) and specific legal rules (lex specialis), the linguistic exponents of these rules are presented. They are derived from Polish, Greek and Cypriot normative acts, more specifically, they form the laws. The next step of the investigation is to present the linguistic exponents used to specify the recipients of legal rules. The presentation is based on the relations of designation or denotation or different and the analysed linguistic exponents are given in confrontational aspect. The summaries and conclusions of the whole investigation are discussed in the final remarks of the paper. The final step of the investigation is to propose where and how the results of the performed investigations might be used as the applied linguistic, legal translatology especially seems the appropriate applicable field. Keywords: legal language, language of the law, language of legislation, comparative analysis of legal languages, legal clauses, legal norms, legal rules, linguistic phenomena of the law.

Russian Language Journal, 2006

Comparison often allows a better understanding of a phenomenon than monographs. Cross-lighting can reveal details which would have remained unnoticed under direct lighting. On June 1st, 2005 the Russian law on language was adopted (Law No. 53-FZ: «O gosudarstvennom jazyke Rossijskoj Federatsii»: «On the state language of the Russian Federation»). It has a few features both similar and divergent with the French law on language, adopted on August 4th, 1994 (Law No. 94-665: «Loi relative à lʹemploi de la langue française»: «Use of the French language act»). This essay is a comparative analysis of both laws.

Salah Bouregbi, 2014

Translating is an act of transfer of a word—or an expression—along with its internal meanings from a source language text to a target language text. But translating word for word can never be possible: every language has its own characteristics and its own autonomy. Worse is the translation between languages that do not belong to the same roots, as French vs. Arabic, or languages that are half cognates, as Anglo-Saxon vs. French, etc… Besides this difficulty, the field of specialization is another obstacle in translation, mainly for those who are specialized in a field but are not translators. My modest contribution raises the difficulties the translator faces in the field of legal system. Most legal systems are specific, particular and culture-based. Thus, there are some disparities between these systems all around the world. It is, therefore, a challenging field in the domain of translation because of its linguistic register.

2012

Adjustment is an instrument of private international law by which courts modify or ignore applicable rules in cases with a foreign element. In order to determine whether this instrument can function in Serbian private international law, the present paper focuses on three issues. First, it should be explained which outcomes of the cases with a foreign element have to be avoided by adjustment. Second, it is important to determine whether adjustment is permitted and justifi ed in Serbian private international law. Third, it has to be explained how to adjust the rules. All these issues as well as the other issues concerning adjustment method are more fully and in detail discussed in the author’s doctoral dissertation.